Одного ж перехожого, Симона Киринея, що повертався з поля, присилували нести Його хрест (Мр. 15, 21).

     - Сину, сьогодні день твій... родивсь ти в лиху годину...
     - Мамо, то подаруй мені скибочку хліба - я більше нічого, нічого не хочу.
     - Нема, сину, - від хлібчика діти мруть...
     - То я помру?
     - О, Боже, змилуйся! Спаси мою дитину.
     - Мамо, я родивсь у лиху годину?
     - В лиху...

Яринонько, Домко, Палазю,
Куди ви несете хрести?
З Європи сміялася Азія,
Замало голгофу знести,
Ще треба її покропити...
Не дощик, селянськая кров,
Гордію, Юхиме, Микито,
Де гордість вкраїнських дібров.
Прокопе, Корнію, Макарцю,
Коріннячко сохне в землі
Уляна, Орисю, Одарцю
Ні свічечки в сивій імлі.
Скипілася в крем'яхи глина
Луна в гостроверхі віки,
Меласю, Секлето, Килино,
Де ваші святі рушники?
Васильки де ваші?
Петрусі?
Спіткнувся зґвалтований час,
Лікеро, Харитю, Марусю,
Відправмо усім Парастас.