|
Над степом місяць - ятаган
Зірки до гурту кличе,
А трьохлінійка і наган
Нам пильно дивляться у вічі.
То що ж уже нікуди, брате,
Від наглої смерті тікати?
Із храмів знесені хрести,
Осквернені могили...
Прости, Всевишній, нас прости,
Що боронитись не зуміли.
Притихло злякане село -
Зчорніла кожна хата.
Немов ніколи не було
Отут ні радості, ні свята.
Мов тут ніколи не жили
Сини святої Волі...
- В покорі зігнуться хохли,
Із ними панькатись доволі! -
Он коні вухами стрижуть
На всіх шляхах довкруж них,
То наші душі стережуть
Посланці Сталіна оружні.
А нам уже й нікуди, брате,
Від наглої смерті тікати,
Зосталась хіба що дорога
До вічного Бога.
|
|